пʼятниця, 12 травня 2017 р.

США – Росії: Ми знаємо, чого ти хочеш, і ти цього не отримаєш


США – Росії: Ми знаємо, чого ти хочеш, і ти цього не отримаєш

АНАЛІТИКА 12.05.2017 15:40242
Заяви в ОБСЄ і розвідки США дозволяють змоделювати, що Трамп говорив Лаврову, а потім – Клімкіну
Перше враження від цієї новини: щось дуже велике у лісі здохло – в ОБСЄ, нарешті, об’єктивно заговорили про те, що уже три роки коїться на Донбасі. Кейт Бернс, тимчасово повірена у справах США в ОБСЄ, виступаючи у Відні перед Постійною радою ОБСЄ, сказала таке:"Незважаючи на навмисну модель поведінки очолюваних Росією сепаратистських сил, яка спрямована на послаблення СММ та перешкоджання міжнародній спільноті спостерігати за діяльністю сепаратистів, впродовж останніх трьох місяців СММ задокументувала збільшення на 750% забороненого важкого озброєння на території, контрольованій сепаратистами".
І додала: "Очолювані Росією сепаратисти застосовували заборонене озброєння більш ніж в п'ять разів частіше за українські сили, відповідно до даних ОБСЄ. Справжні цифри безсумнівно значно вищі, враховуючи понад 250 обмежень доступу, застосованих до СММ з боку очолюваних Росією сепаратистських сил, починаючи з січня".
Росія на Донбасі: нічого, крім блефу
Тут все те, чого ми так довго чекали від міжнародної спільноти загалом, і ОБСЄ, зокрема : і пряма, двічі повторена констатація щодо «очолюваних Росією сепаратистських сил», і ЗАДОКУМЕНТОВАНЕ нарощування аж на 750% кількості важкого озброєння в окупованій зоні, і визнання (нарешті!) того, що обстріли переважно ведуться з боку «ЛДНР», а ЗСУ дуже обмежено відповідають (інакше при співвідношенні 5:1 просто бути не може).
Що це може означати? Перше. Представниця США чітко показала всій ОБСЄ, чого насправді чекали і чекають від цієї організації для забезпечення її ефективності. Стосовно самих викладених цифр і фактів писалося і говорилося настільки багато, що офіційного підтвердження раніше сказаного всі відверто зачекалися, це очевидно гальмувало реальне припинення вогню і закінчення війни.
Кейт Бернс, тимчасово повірена у справах США в ОБСЄ
Навіщо агресор в таких масштабах «фарширує» Донбас зброєю? Закінчити війну з Україною на своїх умовах Кремль не може, всі ходи задля досягнення цієї мети не спрацювали – міжнародне співтовариство не збирається заохочувати Росію до наступних злочинів. Об’єднання Європа встояла, Трамп виявився таки Трампом, а не «нашим Трапмпушкой». Тобто на дипломатичному полі все ясно: треба йти на поступки, але дуже не хочеться.
Другий варіант - примусити світ погодитися з поразкою України, знову застосувавши військову силу. Ресурсів для цього у Кремля уже нема, адже тут йдеться не лише про танки, літаки і гарматне м’ясо. І ЗСУ уже не ті, що були у 2014 році, і світові лідери уже вийшли з того шоку. Коротше, для бліцкрігу немає ані достатніх ресурсів, ані підходящої міжнародної ситуації.
Залишається одне – блеф, шантаж. Оці 750% і співвідношення 5:1- вони саме з цієї «опери»: «Скольких я зарезал, скольких перерезал… В общем, держите меня вдесятером»! Нам тут теж залишається лише одне – перечекати. Росія уже не вперше вдається до подібної тактики, тож є підстави прогнозувати, що і цього разу ані ми, ані наші партнери не поведемось на істерику шантажиста.
Чи може Росія вдарити реально? Ну, це запитання, скоріше, до психіатра, а його, по всьому видно, в Кремлі не приймають. Одним словом, все може бути, але генеральний наступ банди – малоймовірний.
Маска, ми тебе знаємо!
А в заяві, яка прозвучала в Відні, КИМ це сказано, може, й важливіше за ЩО сказано. На фоні загальної беззубості ОБСЄ, нарешті, виділилися саме Сполучені Штати. І навряд чи Кейт Бернс могла, переводячи з дипломатичної, врізати Москві по пиці без спеціальної відмашки з Вашингтона. І оскільки про вчорашні зустрічі президента Трампа спочатку з російським, а потім з українським міністрами закордонних справ нічого конкретного не повідомлялося, з цього факту можна робити узагальнення, про що там все ж таки йшлося.
1. Чутки про те, що США самоусуваються від вирішення проблеми україно-російського протистояння, перевантажуючи всю відповідальність на європейців, на Францію з Німеччиною ( а вони – чутки – останнім часом поширювалися дуже активно) дійсності не відповідають. Безпосередньо американці до Нормандського формату не приєднаються, щоб не зашкодити іміджу французів та німців, але без погодження з Вашингтоном жодного принципового рішення прийнято не буде. Про це сьогодні, фактично сказав і Вадим Пристайко, перший заступник Павла Клімкіна.
2. У Росії фактично забрали «фіговий листок» посередництва у Мінську. Ніякий вона не посередник, а сторона конфлікту з усім набором практичних висновків з цього факту: від участі російських представників у СММ ОБСЄ на Донбасі – до, власне, формулювання рішень, які приймаються.
3. Головну мету Росії, яку вона намагається «пропхати» через Мінськ – публічно названо і дезавуйовано. У Відні представниця США говорила лише про засоби її досягнення, в про саму мету сказав ДенКоутс, глава Національної розвідки США, якого цитує «Європейська правда». Йдеться  про звіт з оцінки загроз у світі, де зазначено: "Ми вважаємо, що стратегічні цілі Москви в Україні - підтримка довгострокового впливу на Київ та руйнування спроб України інтегруватися в західні інститути - залишаться незмінними в 2017 році». І далі: " Росія продовжує чинити військовий і дипломатичний тиск, щоб примусити Україну здійснювати політичні положення угоди за інтерпретацією Москви — серед них конституційні поправки, які б ефективно дали Москві право вето на стратегічні рішення Києва". Раніше про це прямо говорили лише в Києві. А якщо про таке чути з різних офіційних джерел США і в такій тональності, то висновок один: американці не погоджуються з такими «розкладами». 
4. Цілі «української політики» Росії та інструменти їх досягнення названо публічно,  прямо, без натяків та алегорій. Америка сказала їм тверде «ні». Ми маємо повне право припустити, що і про це йшлося під час вчорашніх зустрічей президента США з Сергієм Лавровим та Павлом Клімкіним.
Наступне питання: як зреагує Кремль. Тиша, поки що.
Сергій Тихий, Київ