У Бабиному Яру в Києві відкрили пам’ятник поетесі Олені Телізі

У Бабиному Яру в Києві відкрили пам’ятник поетесі Олені ТелізіОлена Теліга

(1907 — 1942)

В її елегантно-карбованих віршах, небезпідставно названих критикою "приватними листами світові", вимальовується яскравий образ вольової людини, відданої ідеям національного відродження України, життєлюба, морального максималіста, апологета загальнолюдських цінностей. Власне, у цьому й полягав сенс життя нескореної поетеси-антифашистки, розстріляної німецькими окупантами в Києві у Бабиному Яру 21 лютого (за іншими джерелами — 13 лютого) 1942p. Може, тоді й збулося її кассандрівське передбачення:

Я палко мрію до самого рання,

Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:

Гарячу смерть, не зимне умирання.

Світогляд О. Теліги формувався поступово. То була справді довга "одіссея", що починалася в Петербурзі. Саме тут, у сім'ї інженера-гідротехніка професора І. Шовгенева і народилася Олена 21 липня 1907p. Потужні хвилі визвольних змагань, що охопили Україну після Лютневої революції 1917p., повернули родину Шовгеневих до Києва, де дочка міністра УНР Олена навчалася у гімназії Дучинської. Під час більшовицького наступу на початку 1919p. Центральна Рада змушена була залишити Київ. Разом з нею виїхав й І. Шовгенів. Згодом оселилися в чеських Подєбрадах, де батько працював ректором Української господарської академії (з 1924p. — alma mater української еміграції).

У ті часи відбувся різкий злам у психіці майбутньої поетеси, зумовлений пережитим у Києві та побаченим у Чехії. Усвідомивши себе українкою та непримиренним ворогом великодержавництва, майбутня поетеса вступає на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Вона близько сходиться з Наталею Лівицькою-Холодною, яка вже дебютувала поетичними добірками, Ю. Дараганом, Є. Маланюком, Л. Мосендзом, О. Ольжичем та іншими талановитими письменниками "празької школи". Одружившись із М. Телігою, вона переїздить до Варшави до хворої матері; не пориває своїх зв'язків із українськими "пражанами", яких у 30-ті роки ще називали "вісниківською квадригою". У ліриці поетеси панує вічний бунт, протест проти безбарвної "нудоти життя", її погляд знаходить "у тьмі глибокій Блискавок фанатичні очі, А не місяця мрійний спокій".

Власне, йдеться про неоромантизм, що об'єднує "вісниківську квадригу", проявляючись у доробку кожного поета своїми неповторними гранями: коли для Юрія Клена чи Л. Мосендза це був певний нюанс, то для Є. Маланюка, О. Ольжича, а ще більше для О. Теліги — рідна стихія, поривання "кресати вогонь із кремнів", прийняти бій "спокійно і суворо". Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідності, — то визначальний орієнтир її життя і творчості, тісно пов'язаних із боротьбою за національне визволення рідного народу. Звідси по-чоловічому тверді інтонації програмового вірша "Поворот":

Заметемо вогнем любови межі.

Перейдемо убрід бурхливі води,

Щоб взяти повно все, що нам належить,

І злитись знову із своїм народом.

Непохитна цілеспрямованість до виборення незалежної України притаманна й іншим її поезіям ("Відповідь", "Племінний день", "Безсмертне", "Засудженим").

25 лютого на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у Києві відбулося відкриття пам’ятника визначній діячці національно-визвольного руху, діячу ОУН, поетесі Олені Телізі. Участь у заході взяли представники громадськості, молодь, чиновники та духовенство.

Освятив пам’ятник патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Після закінчення офіційної частини присутні поклали квіти до підніжжя пам’ятника, вартість якого близько 8 мільйонів гривень.

Пам’ятник Олені Телізі встановлено на виконання президентського указу про святкування 100-річчя від дня її народження, а також відповідно до заходів із 75-х роковин трагедії у Бабиного Яру.

Олена Теліга – українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН. Народилась під Москвою, а в 11-річному віці переїхала до України. Із 1922-го до 1941 року жила в еміграції, де вступила в ОУН. У 1941 році оселилася в окупованому німцями Києві і організувала Київське відділення Спілки українських письменників. В лютому 1942 року була заарештована гестапо та розстріляна разом із чоловіком у Бабиному Яру.

Радіо Свобода