56-річний директор волинської школи пішов на війну добровольцем
Сьогодні, 14:00
56-річний Анатолій Бричка – директор Старосільської загальноосвітньої школи I-III ступенів. Чоловік служив в Окремому спеціалізованому евакуаційному підрозділі штабу АТО «Сармат».
Про це розповідає «Громадське. Волинь».
Пішов добровольцем. Анатолій розповідає, що страху не було. Хвилювався лише за те, чи справиться він із завданням поряд із молодими побратимами. Але справився. Каже, що коли мобілізаційний вік збільшили до 60-ти років відразу написав заяву на відновлення себе на обліці.
Спочатку Анатолій Микитович 6 місяців служив на Яворівському полігоні. Там дізнались, що він директор школи. В той час там не вистачало офіцерів і його залишили. В кінці служби вже був головним старшиною військового містечка. Проте постійно просився на Схід. Через шість місяців його туди відправили. Базувався його підрозділ біля Краматорська.
«Завдання цього підрозділу – перевозити важку бронетехніку. Ми її й перевозили. З «зеленої» зони в «червону», з «червоної» в «жовту». За рішенням погодження ОБСЄ та техніка переміщувалася. Були під Дебальцево, Попасне, Артемівськ, Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ, Рубіжне, Северодонецьк», – розповідає Анатолій.
Додому повернувся через три місяці. З 4 квітня приступив до виконання обов’язків директора школи. Нині Микитович у відпустці. Каже, треба «перемкнутися» з війни на мирне життя.
Про це розповідає «Громадське. Волинь».
Пішов добровольцем. Анатолій розповідає, що страху не було. Хвилювався лише за те, чи справиться він із завданням поряд із молодими побратимами. Але справився. Каже, що коли мобілізаційний вік збільшили до 60-ти років відразу написав заяву на відновлення себе на обліці.
Спочатку Анатолій Микитович 6 місяців служив на Яворівському полігоні. Там дізнались, що він директор школи. В той час там не вистачало офіцерів і його залишили. В кінці служби вже був головним старшиною військового містечка. Проте постійно просився на Схід. Через шість місяців його туди відправили. Базувався його підрозділ біля Краматорська.
«Завдання цього підрозділу – перевозити важку бронетехніку. Ми її й перевозили. З «зеленої» зони в «червону», з «червоної» в «жовту». За рішенням погодження ОБСЄ та техніка переміщувалася. Були під Дебальцево, Попасне, Артемівськ, Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ, Рубіжне, Северодонецьк», – розповідає Анатолій.
Додому повернувся через три місяці. З 4 квітня приступив до виконання обов’язків директора школи. Нині Микитович у відпустці. Каже, треба «перемкнутися» з війни на мирне життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар