Кость Гордієнко, кошовий отаман запорізького козацтва

Гордієнко Кость[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Гордієнко.

Родовий герб Костя Гордієнка

Хрест на могилі Гордієнка. Фото кінця XIX ст.

Хрест на могилі Гордієнка. Сучасний вигляд

Плита на могилі Гордієнка

Гордіє́нко (Головко́) Ко́сть (Костянти́н) Горді́йович — (р. н. невід.— † 4 (14) травня 1733, Кам'янська Січ, тепер с.Республіканець, Бериславський район, Херсонська область) — кошовий отаман Запорозької Січі, видатний військовий і політичний діяч, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи^{[джерело не вказане 1796 днів]} підтримав останнього в боротьбі зПетром I. До 1728 р. очолював Олешківську Січ, сподвижник П. Орлика.

Пам'ятник на честь кошового отамана Запорозької Січі Костя Гордієнка.Херсонська область

Походження[ред. • ред. код]

Історик А.Скальковський стверджує, що майбутній кошовий був родом з Волині, з українського шляхетського роду Гординських. Натомість, на думку Д. Яворницького, Гордієнко був родом із Полтавщини.^[1]

Козацьке прізвище Гордієнко одержав за іменем свого батька — Гордія (такий висновок можна зробити з напису на надгробку).

Біографія[ред. • ред. код]

Навчався в Києво-Могилянській колегії, пізніше вступив до Війська Запорозького Низового.

Був козаком Платнирівського куреня Запорозької Січі. 12 разів обирався кошовим отаманом Запорозької Січі. Обіймав цю посаду з грудня 1703 до 27 травня 1706 р., а також з грудня 1707 до квітня 1709. У 1710–1728 рр. — кошовий отаманКам'янської та Олешківської Січі.

Кость Гордієнко відверто виступав проти московського гніту, відкрито відстоював права і вольності Війська Запорізького перед Петром I, чим заслужив довіру і повагу запорожців.

1702 — надіслав листа царю Петру I, в якому писав про утиски запорожців московськими воєводами, особливо після будівництва біля Чортомлицької Січі фортеці Кам'яний Затон і розміщення там московської залоги. Тим же мотивувалась і відмова присягнути на вірність московському царю.

Попри особисту неприязнь до гетьмана І. Мазепи 1709 року підтримав його і разом із запорожцями перейшов на його бік. При зустрічі зі шведським королем Карлом XII Гордієнко виголосив промову латинською мовою. Послідовно виступав за шведсько-український союз та проти наступу царату на козацькі вольності.

Після смерті І. Мазепи у м. Бендери спільно з Пилипом Орликом брав участь у складанні т. зв. Бендерської конституції («Конституції Пилипа Орлика», «Договір і постанови між гетьманом Орликом і Військом Запорозьким 1710 року»).

Син Костя, Василь Гордієнко, після взяття Батурина (1708) був заарештований росіянами у Верхньому Салтові і невдовзі після звільнення помер (там само). Після Полтавської битви (1709) росіяни знову мали намір заарештувати його, але через неможливість цього викопали й обезголовили труп, після чого повісили на дереві.^[2]

У 1711 р. як кошовий отаман брав участь у поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну, з метою звільнення України від російської влади. Похід, на жаль, закінчився невдачею.

Після руйнування Кам'янської січі російською каральною єкспедицією у 1711 — Кость Гордієнко разом із запорожцями перебрався на територію Кримського ханства (землі у гирлі Дніпра), де осів в Олешках і заснував Олешківську Січ, яку очолював до 1728 р.

Неодноразово залагоджував конфлікти запорожців із кримським ханом і султаном турецьким.

З 1729 р. не брав участі у політичній діяльності, але своїм авторитетом стримував запорожців від повернення під владу російського царя. І лише після його смерті та поховання в Кам'янській Січі, ті зважилися повернутися під імперську руку.

Вшанування[ред. • ред. код]

Був урочисто похований запорожцями з мушкетними та гарматними залпами на території Кам'янської Січі (тепер село РеспубліканецьБериславського району Херсонської області). Могила з унікальним кам'яним пам'ятником-хрестом збереглася до наших днів.

У листопаді 1917 року полк Українців (російської 7-ї Туркестанської дивізії Західного фронту) прийняв назву із іменем Костя Гордієнка — під командуванням Всеволода Петріва^[3]. Вояки-гордієнківці винайшли і використовували свої військові знаки розрізнення. У 2012 році гордієнківці (історичні-реконструктори) були вперше зібрані великою групою для створення документально-історичної кінострічки «Українська революція…»^[4].

У 2014 році Київська міська рада перейменувала провулок Чекістів у провулок Костя Гордієнка^[5]

У 2015 році вулицю Матлахова у Дніпрі було перейменовано на вулицю Костя Гордієнка^[6].

У 2016 році з'явилася Вулиця Костя Гордієнка у місті Первомайськ Миколаївської Області.