Здається, я в дурці
Аркадій Бабченко
Весь цей досконалий, абсолютний ідіотизм, який опанував країною і перетворив людей на галасливих істериків, не може бути правдою
В дурці я лежав двічі. Один раз на призовній медкомісії молода красива жінка психіатр, почувши, що я добровільно хочу в армію, сказала: "Ти що, дурень чи що?" і відправила мене косити по статті "5Б" в сімнадцяту наркологічну лікарню. Косити я не став, три тижні провалявся там просто так і пішов в армію з таким закликом. І пропустив штурм Бамута. За що їй дуже вдячний.
Вдруге, вже зрозумівши, що таке армія, вже побувавши на війні, перебуваючи під лівим слідством за дезертирство, яке мені намагався навісити заради чергової зірочки довбаний військовий слідчий, який своєю рудоволосою зачіскою походив на клоуна Кльопу як дві краплі води, мені підвернулася можливість зашаритись на місяць у лікарню і я нею з радістю скористався. Місяць життя – це чимало. Особливо коли з камери тобі потрібно повертатися в окопи. Косити теж не косив, так, переконтувався - і назад в чоботи. Як у Шаламова загалом.
Але війна до того часу закінчилася, і втретє повертатися назад мені вже не довелося. Та я вже і не хотів. Двох разів і так позаочі вистачило. Їхати на війну добровільно втретє – на це товщини кишки у мене вже не залишилося. Так що навіть капітану Кльопі я за ці три місяці слідства теж вдячний. Не посадив за своїм лівим папірцем, і на тому спасибі.
Їхати на війну добровільно втретє – на це товщини кишки у мене вже не залишилося
Загалом, дурня з мене не вийшло. Тому що я розумний. Тому в армії служив двічі.
Але зараз я все зрозумів. Все, що мене оточує... Ці Хірурги, стискаючі сідницями мотоцикли відплати, русофобія ця, Мізуліна, пакети Ярової, скажений принтер, Мілонов (о, так!), Задорнов, Кобзон, "вы-бурят-я-так-рад", Пореченков, протоієрей Чаплін (о, теж так!), політолог Марков, Дмитро Кисельов, серця геїв, радіоактивний попіл, перший канал, другий канал, розіп'ятий хлопчик, війна, російські танки, що штурмують українські міста, не було ніякого Ваньки, козаки, полковник Моторола, герой Новоросії Гіві, спроба організації Чероросії, відправлення святих мощей в космос, ловля покемонів в церкві, олімпійська сеча в баночках, фашисти, фашисти, фашисти, сміх "Іскандерів", тиск угорських гусей тракторами, заборона пармезану, "Адмірал Кузнєцов", плитка Собяніна, триста мільярдів полковника Захарченка, собака Паніна, Кургінян, Лайфньюз, скрепи, велич, проклята Америка – весь цей досконалий, абсолютний ідіотизм, який опанував країною і перетворив людей на галасливих істериків, весь цей вразививший мізки вірус бавовняного паперу – той же дев'яносто шостий рік. Я лежу в дурці, а медсестра просто перебрала з дозою аміназину, так?
Це ж все не насправді? Це просто моє наркотичне марення, вірно ж? Не буває ж так, щоб ось це ось все – подивіться у вікно і телевізор – було насправді. Природний відбір не може придумати таких персонажів, на це здатний тільки запалений наркотичний мозок, адже вірно ж?
Воу-воу-воу, доктор. Гаразд-гаразд. Досить. Чорт з вами, піду я у вашу армію. Не треба більше галоперидолу.
В рамках проекту «Журналістика без посередників»
Публікується з дозволу автора
Немає коментарів:
Дописати коментар