Війна на сході України реальна і жорстока (світова преса)

«Абсурд війни в Україні – не у танках, гарматах та вояках. А саме у тому, що все це відбувається на тлі ззовні нормального буденного життя» – Newsweek

• Версія для друку
• Коментувати (1)
• Поділитись у соціальній мережі
• Код публікації

• 
• 

Олесь Ковач

28.03.2016

Американський суспільно-політичний тижневик Newsweek пише про «сюрреалістичне життя» на лінії конфлікту на сході України. Німецький найбільш тиражований часопис Sueddeutsche Zeitung присвячує свій матеріал 40-річчю українського боксера Володимира Кличка. Спортивну тему продовжує і вашингтонське видання The Washington Post, яке повідомляє, що у Росії вважають відсутність в українській збірній з футболу російських гравців нібито ознакою політичної упередженості України.

Американський тижневик Newsweek надрукував статтю свого кореспондента в Україні Нолана Пітерсона «Звичайне життя виглядає сюрреалістичним на лінії фронту». Автор пише, як він їхав з українськими бійцями і волонтеркою Івоною Костиною дорогою, що пролягала крізь «нічийну землю», неподалік від підконтрольного проросійським бойовикам Луганська. Пітерсон змалював усе те, що він бачив з вікна, і розповів, що села на сході України, які були при дорозі, були доволі сірими і непривітними, зазначаючи, що, можливо, за винятком електрики та мобільного зв'язку, мало що змінилося у житті тих сіл за останні 100 років. На думку автора, все це виглядало, як типовий пейзаж країни третього світу. Водночас автор додає, що війна присутня доволі приховано у цій частині України. Але війна цілком реальна і жорстока. Сліди куль і уламків шрапнелі повсякчас видно на стовпах та стінах будинків або ж обгорілий каркас обгорілого авта, яке потрапило на міну проросійських сепаратистів. Кам'яний хрест – на місці, де від міни сепаратистів загинуло шестеро українських цивільних волонтерів.

Водночас якісь явні ознаки війни, як траншеї, протитанкові рови чи вояки у сховищах, були відсутні у тій «нічийній сірій зоні». Кольори війни та миру на цій палітрі «нічийної землі», на думку автора, було змішано.

При цьому Пітерсон згадує побачений ним минулого року в Маріуполі футбольний матч юніорів, який споглядали батьки з трибун у ту дощову днину. Артилерійська канонада вибухала зловісним гомоном десь поблизу Широкина, а діти грали у футбол. Ніхто, як виглядало, не зважав на ті звуки гармат, бо ж війна, на думку автора, стала звичною для жителів прифронтової східної України. Абсурд війни в Україні – не у танках, гарматах та вояках, а саме у тому, що все це відбувається на тлі ззовні нормального буденного життя.

Ще автор статті у Newsweek згадує, як українські бійці казали йому, що зажди тримають останню гранату при собі – на випадок контузії або коли бойовики братимуть у полон, щоб «підірватися і разом з собою забрати на той світ кількох проросійських сепаратистів». На додаток, ті з українців, які повернулися з полону, розповідали про тортури, які проти них застосовували сепаратисти. У травні 2015 року організація Amnesty International задокументувала випадки розстрілів сепаратистами полонених українських солдатів. Разом з тим, як не парадоксально, пише Нолан Пітерсон, українські військові та проросійські бойовики у зоні конфлікту підтримують зв'язок і навіть подекуди влаштовують міні-перемир'я.

«Життя на українській лінії фронту може виглядати сюрреалістичним»Найтиражованіше періодичне видання Німеччини Sueddeutsche Zeitung опублікувало матеріал «Кандидат наук Кличко: 40 – це лише число». У статті пишеться, що Володимир Кличко радше б відклав свій 40-річний ювілей на наступний рік, бо ж гірка поразка від Тайсона Ф'юрі явно не була подарунком до цього гламурного ювілею. Але факт залишається фактом, Володимир Кличко відзначив у Києві своє 40-річчя у колі друзів і рідних. Часопис додає, що Кличко-молодший каже, що не боїться старішати, бо ж 40 років – то лише число. Він почувається занадто молодим, і його ім'я чемпіона світу за версіями WBO, WBA, IBF та IBO і надалі залишається помітним у світі боксу.

Далі німецьке видання наводить слова Томаса Пютца, президента Асоціації професійних боксерів Німеччини, який каже, що Володимир Кличко є одним з найкращих важковаговиків всіх часів і народів. Йому 40 років, проте його біологічний вік – 30 років. Видання пише, що досягнення українського кандидата спортивних наук є достатньо видатними. Він був неподоланим чемпіоном світу упродовж 9 років і 7 місяців. Лише легендарний Джо Луї перевершив свого часу цей результат на 2 роки. Видання додає, що Кличко є справжнім космополітом, живучи у Гамбурзі, Києві та зі своєю американською нареченою Гайден Панеттієрі у Сполучених Штатах.

І ось, відзначаючи свої 40 років, Кличко замислюється над своїм життям і спортивною кар'єрою. Але думати про все це, за його словами, не є важкою проблемою для українця, бо ж Кличко вважає, що почувається достатньо молодим. Водночас він замислюється над тим, як передати його 26-річний досвід розвитку фізичного і розумового здоров'я. Йдеться, перш за все, про подальшу роботу в компанії K2 Promotions разом з його старшим братом, мером Києва Віталієм. Але перед цим Володимир Кличко має два завдання. Виправити прикру поразку від Тайсона Ф'юрі, якої він зазнав у листопаді 2015 року – вже планується двобій в Англії чи Німеччині. На додаток, Кличко-молодший мріє про здобуття олімпійського золота для України у Ріо-де-Жанейро.Американський часопис The Washington Post опублікував статтю «Україну критикують за те, що запросила футболістів, які грають у Росії». Столичний часопис пише, що збірну України з футболу звинуватили у політичній упередженості після того, як на товариські матчі національної збірної не запросили українських гравців, які грають у Росії. Повідомляється, що на товариські матчі з Кіпром та Уельсом запросили гравців, які грають у шести країнах, проте жодного з українців, які виступають за російські клуби не запросили.

Вашингтонське видання зазначає, що поміж гравців, яких цього разу не запросили грати за збірну України, зокрема, є Євген Селезньов, який грав в обох стикових матчах проти Словенії, у яких Україна виборола право вперше у своїй історії, за підсумком виступів у груповому турнірі, грати на чемпіонаті Європи. Часопис нагадує, що Селезньов підписав контракт з російським клубом «Кубань». Часопис додає, що чільні представники російського футбольного керівництва поспішили одразу звинуватити Україну в політичній упередженості, а почесний президент Російського футбольного союзу Колосков при цьому заявив, що буцімто українська збірна продовжує державну політику.

The Washington Post вказує на те, що Федерація футболу України наголошує і наполягає, що гравців до лав збірної відбирають суто за їхніми показниками виступів, а не за політичними мотивами. На додаток, як пише вашингтонське видання, про історію з відбором гравців до збірної України знову почали говорити після того, як, пише американський часопис, «одного з молодих українських футболістів з великим майбутнім» Олександра Зінченка, який грає у Росії, викликали до Києва, але випустили на поле у грі молодіжної збірної України. Федерація футболу України каже, що у Зінченка був вірус, проте російський клуб «Уфа» стверджує, що з його здоров'ям усе гаразд.

«Україну критикують за політичну упередженість»

«40 – це лише число»