Білоруський опозиціонер: "Лукашенко перетворив країну на колгосп, який розвалюється"
27 лютого почало діяти рішення Ради Євросоюзу щодо скасування санкцій проти 170 осіб із вищого керівництва Білорусі. Тепер вони можуть в'їхати в ЄС, а їхні рахунки в європейських банках розморозять. ЄС ввів санкції після президентських виборів 2010 року. Тоді білоруська влада жорстоко розігнала протести проти фальсифікації. Своє рішення ЄС прийняв після звільнення владою Білорусі всіх політичних в'язнів. Тепер Лукашенко розраховує на кредит від МВФ в розмірі 3 млрд дол. А для кандидата у президенти на виборах 2010 року Олеся Міхалевича - це стало шансом повернутися в білоруську політику. Про це він розповів у інтерв'ю Gazeta.ua.
Що для Білорусі та режиму Лукашенка означає цей крок ЄС?
- Єдине, що цікавить Лукашенка – збереження влади, а для цього потрібні гроші. Зняття санкцій дозволить результативніше шукати їх на Заході, просити кредити в МВФ.
Білоруська економіка цілком зав'язана на РФ. Білорусь переробляє нафту та газ з РФ, куплені за найнижчими цінами, і продає дорогі продукти переробки в ЄС. Із падінням цін на нафту та нафтопродукти прибуток в цій галузі суттєво знизився. З іншого боку, вся продукція білоруського машинобудування, як от трактори, та аграрного сектору продавалася в Росію. Криза в РФ із запізненням вдарила по Білорусі. Відбулося сильне знецінення білоруського рубля, зубожіння населення, ріст безробіття. Загалом ситуацію можна охарактеризувати – грошей нема. Тому їх слід десь шукати. Про кредити з Росії немає мови. У самій РФ за ними довжелезна черга. Китай дає кредити лише під купівлю його ж обладнання. Це теж не живі гроші, які можна витратити на збереження соціальної системи. А міліції та спецслужбам слід платити, бо виникнуть серйозні проблеми. Аби підтримати стабільність системи, яку Лукашенко будував 21 рік, кров з носа потрібні живі гроші. Тому ЄС і США стали його останньою надією.
Білоруський режим змінюється?
- Сам режим - ні. Усе так і залишається в режимі ручного керування. Змінюються межі дозволеного. Тепер не можна саджати політв'язнів. Це серйозний прогрес. З іншого боку, те, що моя справа не закрита – сигнал суспільству, що лібералізація як почалася швидко, так у будь-який момент може і завершитися. Така ж ситуація зі справами ще кількох активістів. Лукашенко просто "підвішує" нас до кращих часів. Тільки-но буде дозвіл садити - посадять. Тож серйозних змін у системі немає. Лише косметичні.
Санкції ЄС теж були декоративними — кільком десяткам людей заборонили їздити в ЄС. Тому їх скасування — символічний жест, який режим може конвертувати у гроші.
Як вплинули Мінські переговори щодо України на образ режиму?
- Дуже сильно. За багато років керівництво ЄС приїхало в Мінськ, офіційно зустрілося з Лукашенком, потисло йому руку. Деякі представниці ЄС навіть сильно йому усміхалися. Для білоруської зовнішньої політики це - прорив, зміна іміджу на Заході. Західні лідери немов сказали, що, звісно, Лукашенко — не демократ, але, принаймні, Мінськ зайняв відносно конструктивну позицію щодо Криму і Донбасу, тому з Лукашенком слід вести діалог, він не такий проросійський, як здавалося. Насправді, Лукашенко — не проросійський, і не прозахідний, а лише хоче втримати владу. Він розглядає Білорусь, як такий собі власний колгосп, який під вагою краху Росії став розвалюватися й собі.
Як далі Лукашенко поводитиметься щодо Росії та ЄС?
- Усе залежить від грошей. Якщо в Росії їх не буде, аби купувати лояльність союзників, то альтернативи Заходу у Лукашенка не буде. А все свідчить, що найближчим часом у РФ грошей не буде. Тож він змушений буде перехоплювати гроші до зарплати в ЄС, аби зберегти на економічному рівні хоча б якусь стабільність у суспільстві. Водночас Білорусь не може вийти з російської орбіти. Лишаємося зав'язаними на російську нафтопереробку і ринки, втрата яких для Білорусі стала б катастрофою. Хоча поставки туди сильно скорочуються через зубожіння росіян. Триватиме, з одного боку, зближення з Заходом на рівні діалогу і пошуку грошей, а з іншого - союз з РФ.
Лукашенко вже заявив, що він за Митний союз із РФ, але також за митний союз із Україною. Тож білоруський бізнес із переклеювання етикеток процвітатиме (у Білорусі наклеюють місцеві маркування на товари, вироблені в ЄС, але заборонені в Росії, і продають їх до РФ, а російські товари, заборонені в Україні, - продають в Україні та навпаки, українські - в Росії – авт.).
Із військового союзу з РФ (Організація Договору про колективну безпеку – військово-політичний альянс, до якого входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан - авт.) Лукашенко не втече. Від формальних моментів співпраці з Росією не відмовиться. Можна сумніватися в їх реалізації. Посол РФ в Білорусі заявив, що питання російських військових баз в Білорусі - не актуальне. Такі бази діють фактично, але юридично їх немає. Добре, що немає де-юре – знаємо, чим для України закінчилася наявність такої бази в Севастополі.
У серпні минулого року Лукашенко заявив, що Росія ніколи не нападе на Україну зі сторони Білорусі. Наскільки він контролює армію та силові структури? Як багато в них російських агентів?
- Юридично Лукашенко контролює армію на 100%. У будь-який момент може звільнити будь-кого з генштабу. Але більшість генералів закінчували Військову академію генштабу Росії у Москві. У цих людей "руський мір" в головах. Журналісти кілька разів ловили білоруських генералів на проросійських, антиукраїнських висловлюваннях. Лукашенко поволі пробує змінювати ситуацію, ставити на вищі посади лояльніших до себе осіб. До речі, багато вищого керівництва білоруського режиму народилися в Україні – переважно в центральній та північній Україні. І в спецслужбах, і в армії – багато тих, хто мислить проросійськими категоріями. Для Лукашенка - це небезпечно, тому триватимуть поступові чистки.
Як на Лукашенка вплинула російська агресія проти України?
- Відносини суттєво змінилися, коли Кремль показав повну неадекватність у зовнішній політиці. Це змінило ставлення усіх пострадянських автократів — і Лукашенка, і Назарбаєва (президент Казахстану — Авт.). По-перше, це показало, що Путін може "віджимати" кусок території у найближчого партнера. Крім того, була заява Москви, що Росії легше, ніж США, бо в неї немає союзників. Лукашенко і Назарбаєв подумали: а хто тоді ми?
У Білорусі війна в Україні подається в ключі російської пропаганди?
- Звісно, працюють російські канали, тиражується кремлівська пропаганда. У більшості білорусів "рускій мір" в голові. Пропаганда розповідає про страшних бандерівців, які захопили владу в Україні, знущаються над мирним населенням. Самі ж білоруські медіа подають різні точки зору — більш-менш об'єктивну картину України. Але російська пропаганда перемагає на фоні білоруської позиції. За соціологічними даними, тільки 25% - 33% білорусів на боці Києва. Але на тлі масової агресивної російської пропаганди і відсутності української — це непогано.
Чи плануєте повертатися в білоруську політику?
- Планую взяти участь на парламентських виборах 11 вересня 2016 року в Білорусі й пройти до парламенту. Може, дружба Лукашенка з Євросоюзом дозволить провести перші за понад 20 років відносно чесні вибори в Білорусі. Хочу подивитися, що вони зроблять із моєю кримінальною справою і планами на ці вибори. Подивимося, як Лукашенко "побавиться" в демократичного європейського лідера. На парламентських виборах 2008 року в своєму окрузі в Мінську мій реальний рейтинг був близько 65%.
Те, що я відсидів два місяці в білоруській в'язниці — не показник для наших реалій (2010 року Міхалевич висунувся на пост президента Білорусі. Через кілька годин після закриття виборчих дільниць затримали вдома. Звинуватили в організації масових заворушень. Через два місяці випустили з СІЗО під підписку про невиїзд. Після цього повідомив, що умовою його звільнення стала дана під тортурами згода на співпрацю зі спецслужбами, заявив про розрив цієї угоди, - ред.). У нас усі, хто займався опозиційною діяльністю, — сиділи, часто й довше.
Немає коментарів:
Дописати коментар