понеділок, 3 жовтня 2016 р.

130-й окремий розвідувальний батальйон.Потери

130-й окремий розвідувальний батальйон

Здолбунівщина: сотні людей провели в останню путь загиблого бійця 130 окремого розвідувального  батальйону
Здолбунівщина: сотні людей провели в останню путь загиблого бійця 130 окремого розвідувального батальйону
У розкішному буянні червневої зелені прощався Дермань зі своїм Героєм… Біля сільського клубу зібрались односельці, приїхали хлопці зі «стотридцятки», з якими служив Андрій. З усього району приїхали люди віддати шану захиснику України. На жаль, не обійшлося без релігійної складової – цілий день скрізь точились розмови про те, чому українського бійця ховає церква, підпорядкована державі-агресору. Проте певний оптимізм вселяє те, що ще зранку до клубу прийшла громада УПЦ Київського Патріархату, помолились за душу полеглого бійця. Там, де громади не єдині, це правильне рішення – бо захищав Андрій усіх своїх односельців, до якого б патріархату вони не належали.
Процесія пройшла до Свято-Троїцького храму в центрі села, а далі на кладовище, розташоване поруч. Тут, на германських пагорбах поховані й ті, хто сімдесят років тому в лавах УПА  зі зброєю в руках захищав рідну землю від загарбників – тих же самих, що й сьогодні готові пройти маршем нашими вулицями міст і сіл. І тільки завдяки тому, що Андрій і його побратими воювали і воюють  там, на Сході,  війна не прийшла в наші домівки.
Проте вона таки поруч… Війна в материнському горі, і ранній вдовиній долі Андрієвої дружини, у сирітських очах його діток. Пам’ятати щодня про кожного з наших бійців – наш обов’язок. Про тих, хто загинув, – у молитвах і допомозі їхнім родинам. Про живих – у тих речах, які ми можемо для них зробити: допомогти гривнею у волонтерську скриньку, зібрати продукти.
Поруч з убитою горем матір’ю цілий день поруч був Іван Бухальський – один з бійців-дерманців, що приїхав поховати друга. Так сумно і страшно було дивитись на те, як турботливо сильними руками воїна підтримував він маму свого побратима. Живіть, хлопці! І дай Боже, щоб ви ніколи не мусили підтримувати матерів на похоронах друзів!
Поки ми з ними – вони воюватимуть за нас.
Вічна пам’ять нашому Герою!
Солдат Брік Андрій Васильович
Загинув 8 червня 2015 р. опівночі у районі села Гречишкине (Новоайдарський район Луганська область) у бойовому зіткненні розвідгрупи з ДРГ бойовиків «ЛНР», отримавши смертельне поранення.
Солдат Білик Андрій Богданович
Загинув вранці 22 листопада 2015 р. поблизу села Малинове (Станично-Луганський район) Луганської області підірвавшись на вибуховому пристрої.