ZIK
Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Торувати шлях до змін українські військові розпочали ще в 2014 році. В боях за свою землю вони загартовували не лише тіло, а й дух.
Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.
Попри обпалену техніку, подеколи сліди відступу, руїни та втрачені життя побратимів – українська армія змінюється. Далося їй це численними боями. Солдати та іноземні експерти досі пам’ятаю, як все починалося у 2014 році.
Рейд 95-ї бригади врятував 3 тисячі воїнів
Українські солдати прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які перебували вже на українському боці кордону, та забрали їхню зброю. Це був найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу.
Так операцію «Рейд» оцінив американський військовий експерт Філіп Карбер. Втім він визнає, що на початку війни був скептично налаштований як до цієї бригади, так і до української армії загалом.
«Підрозділ, за яким я найбільше спостерігав – це 95 бригада. Я бачив невелику групу людей і мало техніки: були БТР і вантажівки. Подивився на це все і сказав: о Боже, і цим вони хочуть спинити російську армію?» – пригадує військовий експерт США Філіп Карбер.
Пригадує: не минуло й тижня від початку російської агресії, коли познайомився із командиром цієї бригади – Михайлом Забродським.
«Подивився на їхні позиції і запитав: «А де ваша артилерія?». Він мені показав 82-міліметрові міномети. Я ж перепитав ще раз: «Де важка артилерія? Танки?». Він сказав, що є протитанкове озброєння, а от танків – нема. Я був приголомшений. До того ж командир запевнив, що бригада стоятиме до останнього солдата», – каже військовий експерт США Філіп Карбер.
Вже перед більш оснащеною технічно 95-ю бригадою у липні 2014 року командування АТО поставило завдання – деблокувати українські підрозділи, які потрапили в оточення біля кордону з Росією.
Згідно з планом, підрозділи 95-ї, 30-ї, 51-ї та 25-ї бригад мали зайняти Савур-Могилу, населені пункти Степанівку, Маринівку, встановити контроль над переправами на річці Міус та забезпечити вихід з оточення кількох бригад.
«95 бригада пройшла 400 кілометрів, із них 170 кілометрів – безперервного бою», – зазначає головнокомандувач ЗСУ Віктор Муженко.
«У ці дні боїв нам дуже хотілося спати. Особливо на четверту добу», – пригадує командир 95-ї Михайло Забродький.
Під обстрілами, із не завжди достатньою кількістю техніки, десантники з піхотинцями пройшли 470 кілометрів. Вони розблокували раніше підконтрольну бойовикам та росіянам територію, аби створити коридор для виходу з оточення українських підрозділів.
«Командир показав, хто він і що заслуговує на повагу. Коли офіцери ховалися в окопах від «градів», Забродький сидів на БТР. Потім він пояснив, що не правильно, що командир сидить десь в окопах», – розповідає військовий 95-ї бригади Микола Безсмертний.
Цей рейд 95-ї бригади врятував життя понад 3000 військових.
Луганський аеропорт
Пшеничні поля навколо Луганського аеропорту в середині липня 2014 року палали від ворожих градів. Попри обстріли, українська колона бронетехніки проривалася до летовища.
Із стратегічним об’єктом українська армія не мала наземного сполучення три місяці: боєприпаси та провізію в аеропорт до середини червня доставляла авіація. Саме тоді ворог підбив ІЛ- 76. Тоді ж ухвалили рішення про те, що на цьому відтинку фронту більше не використовувати авіацію.
У стінах луганського аеропорту перебували підрозділи 80-ї бригади, інженерно-саперна рота, частина розвідувальної роти першої окремої танкової бригади та зведена рота 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
«Ми знали, що там були наші товариші, і вони – в оточені. Ми їх мусили звільнити. Це було нашою основною мотивацією», – каже начальник штабу 1-го десантно-штурмового батальйону 80 бригади Петро Остапчук.
Із втратами та пораненими українські колони таки потрапили в аеропорт.
«Коли ми зосередилися в аеропорті, то в нас був піднесений настрій, враження, що ми ніби перемогли. Та насправді це був новий початок. Ми тоді дізналися, що таке повномасштабна війна», – додає начальник штабу 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї бригади Петро Остапчук.
Оборона Луганського аеропорту тривала 146 днів. Про неї у співавторстві написав книжку волонтер із Луганська Сергій Глотов.
«Ми записали історії майже 126 учасників оборони. З’ясувалося, що місцевих мешканців, які допомагали українським військовим – розстрілювали. У Георгіївці і Новосвєтловці вбили майже 30 сімей», – каже волонтер Сергій Глотов.
Щодня упродовж місяця ворог гатив по летовищу. В кінці серпня в боротьбі за аеропорт Росія задіяла своїх десантників. А вже 31 серпня українські військові мало не голіруч боронили цей клаптик землі.
«Із трьох боків гатив ворог. Ми мали невеликий коридор для того, щоб відійти. Фактично доходило до рукопашного бою між нами та бойовиками», – зазначає начальник штабу 1-го десантно-штурмового батальйону 80 бригади Петро Остапчук.
Він пригадує, як на територію заїхали російські танки. Тоді його командир Андрій Ковальчук попросив підтримки у нашої артилерії й сам коригував вогонь по ворогу. Це дало шанс українським військовим вийти.
Летовище впало, але завдячуючи його обороні, наші військові змогли у цьому районі закріпитися на позиціях та зупинити просування ворога углиб України.
Донецький аеропорт
Андрій, із позивним «Сєвєр», захищав ДАП до останнього дня. Він пригадує, що бойові поранення, контузії та нестача сну вже нікого не дивували. Військові, які боронили аеропорт, постійно були під обстрілами. А в грудні 2014 року і січні 2015 бої не зупинялись практично ні на мить.
«На війні в Бога всі вірять. І курять всі», – каже кіборг із позивним «Сєвєр».
Бої за Донецький аеропорт розпочалися 25 травня 2014 року. Тоді бойовики вивісили на летовищі свій прапор, а вже наступного дня українські штурмовики звільнили ДАП і почали оборону. Бої активізувалися у вересні після підписання Мінських угод, а найгостріші протистояння почалися наприкінці року. Фінальна стадія припала на середину січня 2015 року. Згодом кіборги почали відступ. А ворог підірвав перекриття між поверхами нового терміналу. На той час там ще перебувало близько півсотні наших бійців. Половина з них загинула під уламками, п’ятнадцять кіборгів потрапили в полон.
Голова Генштабу Віктор Муженко в січні 2015 року особисто керував операцією в Донецькому аеропорту. Пізніше він пригадував, що планували застосовувати авіацію для того, аби відбити атаки ворога, але завадив густий туман. Втім Сєвєр відверто говорить: можливість для відступу була, але самі ж кіборги вирішили стояти до кінця.
«Багато людей свідомо захищали аеропорт. До останнього моменту, вибухів, не було зрозуміло, що ми здамо об’єкт», – зазначає кіборг на позивний «Сєвєр».
Але несподівані вибухи поламали всі плани. Сепаратисти 20 січня підірвали аеропорт. Втім, є і практична користь від боїв за аеропорт, каже тодішній заступник командира сектору «М» Віктор Шидлюх.
«Противнику було прикро, що він не може застосувати свою авіацію. Адже він би міг використати її проти інших мирних міст України», – поясює заступник начальника управління Віктор Шидлюх.
Широкинська операція
Зима 2015 року стала ще однією гарячою сторінкою історії. Після падіння Донецького аеропорту ситуація загострилася фактично по всій лінії зіткнення. Аби розпорошити сили ворога, на вищому рівні почали планувати Широкінську операцію.
«Широкинська операція була секретною. Тому навіть офіцерський склад нічого не знав. Ми до кінця думали, що їдемо на навчання», – пригадує ветеран полку «Азов» Данило на позивний «Борода».
За першу годину операції бійці планували зайняти села сірої зони і вже далі тиснути на лінію ворога.
«Протягом сорока хвилин ми захопили сіру зону – лівий фланг Широкиного. Ми знищили противника в Павлополі, ми знищили передові дозори в Комінтерново та в Широкиному. Зайняли позиції майже без пострілу», – говорить екс-командир полку «Азов» Ігор Михайленко.
Далі мала наступити штурмова фаза.
«Нам треба було мати танки. Генерал Сиротенко в останній момент дав нам відбій, мовляв, операція йде не за планом», – пригадує екс-командир полку «Азов» Ігор Михайленко.
Та польові командири підтримали бойовий настрой бійців і вирішили штурмувати наявними силами.
«Після Павлополя ми планували зайняти лінію оборони і продовжити штурм. Туди привели техніку – бульдозери і трактори, які копали окопи й укріплення. В Комінтерново ми закріпилися», – каже екс-командир полку «Азов» Ігор Михайленко.
Та через щільні обстріли із «Градів» та без підтримки артилерії бійці «Азову» залишили Комінтерново та повернулися до Широкіного. Ворог не змусив себе довго чекати. Вже 14-15 лютого почався масовий контранаступ на українські позиції.
«Насувалась на нас велика сила. Напевно три-чотири тисячі солдатів, десять одиниць важкої техніки, танки різного формату», – зазначає екс-командир полку «Азов» Ігор Михайленко.
Не маючи достатньої підтримки, хлопці трималися з останніх сил. Тоді ж вище командування дозволило ЗСУ підтримати добровольців. Влучними пострілами піхотинці вщент розбили склад боєприпасів ворога, що дало можливість українським воїнам утримати стратегічну висоту в Широкиному.
«Сьогодні спокій у місті тільки завдяки тому, що широкинська операція вдалась», – певний екс-командир полку «Азов» Ігор Михайленко.
Вистояти допоміг не лише безцінний досвід, отриманий у боях, а й сила духу українського воїна.
«Бойовий дух – це було наше все. Всі боги у цей момент дивилися на нас, бо нас постійно супроводжувала фортуна», – додає ветеран полку «Азов» Данило з позивним «Борода».
ЗСУ крок за кроком звільняють пункти від російських окупантів
Так, влітку 2018 під український контроль перейшло також селище Золоте-4, що на Луганщині. Сталося це завдяки силами бійців 74-го розвідбатальйону. Раніше місцеві перебували між двома фронтами – українським і сепаратиським. Тепер у них з’явився шанс жити спокійніше.
Це далеко не перший подібний випадок цього року. Військові експерти запевняють: з 2015 українські бійці повернули вже десятки квадратних кілометрів української території.
Збройні сили УкраїниВіктор Мужен Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/10/12/stezhkamy_viyny_rozpovily_pro_nayvyznachnishi_viyskovi_operatsii_zsu_1425957
Немає коментарів:
Дописати коментар