"Беларусь — это тюрьма. Аккуратная тюрьма"
664 кілометри до Мінська із Києва проїжджаю за 28,5 годин. Підбирають 11 машин — легкові, вантажні ЗІЛи й ДАФи.
— У навколосвітню подорож їдеш? Ну даєш! — каже 60-річний Олександр за кермом червоного "Мерседеса". Підвозить 20 кілометрів від Чернігова. Надворі дощ. Виходить і сам зупиняє мені вантажівку. Нею доїжджаю до пункту пропуску з Білоруссю "Нові Яриловичі".
Коли до Мінська залишається 224 км, вирішую ставити намет і поспати. Вже за північ. Дощ накрапає. Під густою сосною сухо. На дворі 0°C. У термобілизні й спальному мішку, який витримує -11°C, — тепло.
Дороги в Білорусі кращі за українські. Жодної ями немає за понад 300 км від столиці. Узбіччя чисті.
— Я бы добавил сюда еще одно слово — тюрьма. Аккуратная тюрьма, — говорить 27-річний Сергій, водій вантажівки. — Все в одних руках зосереджено. Я заробляю 250 доларів на місяць. Це дуже гарні гроші. Але дружину рідко бачу.
У Мінську — 26 парків, та ще 159 скверів. Я побував у чотирьох — Челюскінців, Перемоги, Дрозди, Купала. Також у місті 18 площ. Пересуваюся автобусами. Проїзд коштує 7,4 грн. Стільки ж треба заплатити за жетон у метро. Підземка має дві гілки. Третю будують. Проїхатися у маршрутці — 19 грн. Ціни вищі, ніж в Україні. Кава в "Макдональдзі" коштує 40 гривень. У Києві — 23. Овочі купую по акції. Найбільше плачу за вівсяне печиво. У Білорусі витрачаю близько 200 грн, грою на саксофоні заробляю 100.
795 км до Санкт-Петербурга проїжджаю шістьма машинами за 15 год. Уперше за півтора року автостопу мене підвозить дівчина. 32-річна Тетяна Король працювала заступником директора з розвитку мережі магазинів взуття. Об'їздила 12 країн.
14 жовтня о 6:40 стою неподалік Московського залізничного вокзалу. До нього прямує колона азіатів. Їх до 400. Кожен другий — із валізою.
— Туристы, — каже чоловік збоку, затягуючись цигаркою.
Товариш під'їжджає на "Форді". Взяв у дівчини, доки вона в Москві. Живе в Санкт-Петербурзі понад рік. Перебрався із Києва. Дідусь колись був економічним радником адмірала Олександра Колчака.
— У Петербурзі люди живуть багатше, ніж у Києві. Середня зарплата — тисяча доларів. Пообідати удвох за 350 гривень — норма, — каже російською Юрій Шевельов, 28 років.
Зупиняюся в його квартирі в центрі міста. Йду гуляти повз Двірцеву площу, Поцелуєв міст, центральний проспект — Невський, Ісаакіївський собор. Далі в один із найбільших музеїв світу — Ермітаж. Вхід коштує 600 рублів — майже 250 гривень. Потрапляю за студентським квитком. Студентам і пенсіонерам вхід безкоштовний.
— Колекція картин у нас налічує понад 15 тисяч. Усі — оригінали. Їх самі царі купували. Брали кредит, коли не вистачало коштів, — каже російською літня працівниця. — Ви вже бачили роботи да Вінчі? Мікеланджело? Обов'язково подивіться.
Перше, на що натрапляю — саркофаг цариці Нахт-бастет-ру, матері полководця Ях-меса. Далі — чаша вагою 20 тонн. Заввишки 2,5 м, довжиною — 5 м. Виготовлена 1843 року. Суходолом до Санкт-Петербурга її перевозили 120–160 коней. Потім — ваза "Пріам викуповує тіло Гектора в Ахілла", 350 років до н. е. Картина "Мадонна з немовлятами та янголами", 1515 рік, Фра Бартоломео з Флоренції. "Мадонна Божої любові", майстерня Рафаеля Санті, XVI століття. За ними — да Вінчі, Мікеланджело, Караваджо, Ван Ґоґ.
О 1:25 спостерігаю за розведенням мостів. Це роблять щодня під час навігаційного періоду. В наступні дні двічі відвідую екскурсії на катерах. Встигаю також побачити закриття фонтанів у музеї-заповіднику Петергоф на південному узбережжі Фінської затоки. Їх відкриють навесні.
Четвертого дня йду грати на саксофоні. Стою на Невському проспекті.
— Здесь нельзя играть. Пройдите метров 200 за поворотом, там становитесь, — звертаються до мене два поліцейські.
Стою в підземному переході. Там тепліше.
— Прийди через полчаса. Мы уйдем и играй себе, — підходить інший поліцейський.
"Хочеш заробити, йди у вагони метро. Там знайомим за дві години 5000 рублів накидали (понад 2 тис. грн. — ГПУ)", — отримую повідомлення від Юрія.
Наступний вечір і ранок ходжу потягами. Граю чотири композиції — "Хрещений батько", "Бесаме мучо", "Стрейнджер ін зе найт" і "Гоу Даун Мозес" американського джазмена Луї Армстронга. В середньому за годину кидають до 300 грн.
До Санкт-Петербурга й Москви приїхав заробити на необхідні дві візи — в Іран та Туркменістан. Далі вирушатиму в Грузію.
Позаду — 2100 кілометрів дороги. Після 5-денного перебування в Мінську та 8-денного — в Санкт-Петербурзі заїжджаю в Москву. Тут зупиняюсь у домівці письменника. Він запросив після того, як я опублікував у "Фейсбуку" повідомлення про старт навколосвітньої подорожі:
"У Москві живе моя дружина. Можеш зупинитися на потрібний час. Там комфортно і місце є. Тебе добре зустрінуть, відпочинеш з дороги. Я тепер в Україні. В Москві жити не можу".
Загалом мені написали понад півсотні людей. Висловили свою підтримку, дехто — готовність допомогти.
Немає коментарів:
Дописати коментар